ГОЛОС ВІЙНИ, або почуйте серце України - очима дітей

Війна забирає не лише будинки, вулиці й міста. Вона забирає дитинство. Сьогодні діти України — це не просто школярі чи малята з іграшками. Це — свідки бомбардувань, втрати рідних, евакуаційних потягів, холодних підвалів і нічної тиші, яку розриває звук сирени.

Але вони живі. Вони говорять. І їх потрібно почути.

Надсилайте історії вашої дитини або дітей, яких ви знаєте, на електронну пошту: lider.office@ukr.net або у месенджери - телеграм @tiroxzak.

Ми запускаємо проєкт “ГОЛОС ВІЙНИ”, в якому кожна дитина, яка пережила страх, втрату дому чи розлуку з родиною, може розповісти свою історію. Ми просимо дітей поділитися своїми спогадами — на відео, у листах, через малюнки чи короткі розповіді. Про першу ніч без світла.

Про дорогу в невідоме.

Про маму, яка плакала мовчки, коли ховалися в укритті.

Про той ранок, коли ракета впала поруч із двором.

Це буде не просто архів болю. Це — свідчення миру, що бореться за життя.

Ми, команда Благодійного фонду ЦВД Артема Марченко, зобов'язуємося розповсюдити кожну історію, кожне відео — на весь світ. Ми покажемо ці голоси міжнародним організаціям, дипломатам, журналістам. Нехай світ не забуває, що війна триває. Що дитячі очі досі бачать війну щодня.

Нам потрібна допомога. 

Україні потрібна допомога.

І саме діти — найкращі свідки того, що не можна більше ігнорувати.

Надсилайте історії вашої дитини або дітей, яких ви знаєте, на електронну пошту: lider.office@ukr.net або у месенджери - телеграм @tiroxzak.

Розкажи свою історію — і світ почує тебе

Війна змінює все. Вона забирає дім, школу, друзів, звичне життя. Але найболючіше — вона краде дитинство. Тисячі українських дітей стали свідками того, чого не має бачити жодна дитина: обстрілів, втрат, евакуаційних поїздів, підвалів і страху.

Але діти — сильніші, ніж здається. Вони мовчать, бо звикли терпіти. Але настав час дати їм голос.

Голос війни — це не зброя. Це плач, який має почути світ.